6 березня 2026 року на кафедрі всесвітньої історії факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича відбувся черговий науковий семінар. Цього разу він був присвячений темі «До питання про періодизацію історії ХХ ст.: концепт “ранній Новітній час”». Відкрив засідання завідувач кафедрою, проф. Олександр Сич, який наголосив на актуальності обговорення методологічних проблем історичної науки і, зокрема, тієї, яка винесена на сьогоднішнє засідання.

Доповідачем на науковому семінарі виступив доцент кафедри, к.і.н. А.В. Мінаєв, який, власне, і є одним із розробників згаданого концепту. Він відзначив, що проблема, пов'язана з необхідністю визначення спільних хронологічних меж Новітнього часу для різних регіонів світу, потребує комбінування різних підходів до інтерпретації всесвітньо-історичного процесу, оскільки критерієм для такого визначення має виступати не якась одна глобальна тенденція, а лише їхня сукупність. Таким чином, доповідачем було запропоновано до обговорення запровадження у науково-методологічний обіг концепту «ранній Новітній час» за аналогією з раннім Середньовіччям чи раннім Новим часом. Цей концепт базується на ідеях щодо так званих «перехідних періодів» від одного етапу історичного розвитку до іншого, де ані «старого», ані «нового» немає в чистому вигляді, однак присутні протилежності старої та нової якості. Отже, сенс концепту «ранній Новітній час» має полягати в наступному: перехід від Нового до Новітнього часу не можна мислити як якийсь одномоментний акт, оскільки він затягнувся на десятиліття, і являв собою складний період діалектичного співіснування старого з новим.

На думку доповідача, відповідь на питання щодо історичного змісту та хронологічних меж раннього Новітнього часу може бути знайдена на перехресті дефініцій «колоніалізм» та «модернізація». Виходячи з цього, раннім Новітнім часом може бути названа доба «холодної війни», яка найбільше підходить під визначення перехідної, а також такої, де тенденції, пов'язані зі змістом понять «колоніалізм» та «модернізація» проявилися найвиразніше.

Варто відзначити, що доповідь викликала жваве обговорення серед учасників наукового семінару. У цьому обговоренні брали активну участь завідувач кафедрою, проф., д.і.н. О. І. Сич, доц., д.і.н. Б. М. Боднарюк, доц., д.і.н. О.Т. Безаров, доц., к.і.н. І. Д. Воротняк, асист., к.і.н. М. В. Глібіщук, проф., д.і.н. М. К. Чучко.

Підводячи підсумки науковому семінару, завідувач кафедрою, проф. О. І. Сич наголосив, що подібні теми є дуже важливими для обговорення не лише з теоретичної, але й з практично-викладацької точки зору, особливо враховуючи, що останнім часом визначення хронологічних меж великих історичних періодів стало доволі хаотичним, оскільки критерії такого визначення втратили раніше притаманну їм чіткість і системність. Зарубіжний досвід для вирішення даного питання також навряд чи стане у пригоді, адже у багатьох західних курсах із всесвітньої історії взагалі не виділяються звичні для нас періоди нової та новітньої історії, бо головний методологічний принцип їх побудови полягає зазвичай у вивченні історії сус­пільства (світового чи західного) в цілому або історії цивілізацій як єдиного поступального процесу в часі й просторі. Тому нам слід, зважаючи на традиції вітчизняної історичної науки та враховуючи надбання світової, прагнути розробити свої критерії та підходи до періодизації всесвітньої історії, звісно, беручи до уваги регіональну специфіку та історичний досвід різних народів.