24 квітня на кафедрі всесвітньої історії відбулося засідання постійно діючого наукового семінару, на якому було представлено доповідь доцента Воротняка І. Д. на тему «Концепт “Центрально-Східна Європа” та його аналоги у науковому дискурсі медієвістів».

          У своєму виступі доповідач зосередив увагу на проблемі визначення змісту поняття «Центрально-Східна Європа» як історико-географічного та водночас інтелектуального конструкта. Було наголошено, що дане поняття не має усталеного трактування в науковій літературі, а його використання варіюється залежно від дослідницької традиції — від «Східно-Центральної Європи» до «Серединної Європи» чи «земель між морями». У цьому контексті підкреслено, що йдеться не лише про географічну реальність, а про складну концептуальну модель осмислення європейського простору.

          Розвиваючи цю тезу, доповідач звернувся до витоків формування поділу Європи у Середньовіччі. Було акцентовано, що у свідомості середньовічного суспільства цей поділ ще не мав чітко окресленого характеру, а усвідомлення Східної Європи як окремого регіону відбувалося поступово. Наступним логічним кроком стало висвітлення специфіки Центрально-Східної Європи як простору перетину різних культурних впливів. Доповідач охарактеризував регіон як «пограниччя культур», де взаємодіяли латинська, візантійська та степова традиції. Особливу увагу було приділено ролі слов’янських народів, чий історичний розвиток відзначався поєднанням різнорідних цивілізаційних елементів. У цьому контексті підкреслено значення християнізації як ключового чинника інтеграції регіону до європейського культурного простору.

          Далі доповідач простежив трансформацію уявлень про означений регіон. Зокрема, було показано, що у добу Відродження домінував поділ за віссю «Південь–Північ», тоді як у XVIII столітті в епоху Просвітництва утвердилася нова модель — «Захід–Схід». Саме в цей час, зауважив доповідач, формується образ Східної Європи як окремого регіону, значною мірою сконструйований у працях західноєвропейських інтелектуалів.

У подальшій частині виступу було проаналізовано ключові історіографічні підходи до проблеми, зокрема, концепції Ларрі Вулфа, Єно Сюча, Оскара Халецького та Єжи Клочовського. Окрему увагу приділено внеску Френсіса Дворніка у дослідження ролі слов’ян у європейській історії. Завершуючи доповідь, Воротняк І. Д. звернувся до напрацювань українських дослідників, зокрема Вілена Горського, Наталі Яковенко та Ярослава Дашкевича, які розглядають Центрально-Східну Європу як багатовимірний простір взаємодії культур і цивілізацій, а Україну — як важливу складову цього регіону.

           Після виступу доц. Воротняк І. Дм. відповів на численні запитання колег.  Під час обговорення відбувся жвавий обмін думками щодо розглянутої проблеми. Підбив підсумки завідувач кафедрою, проф. Сич О. І., якій зокрема звернув увагу присутніх, що аналіз концепту «Центрально-Східна Європа» має не тільки теоретико-методологічне значення, але й певний політичний контекст з огляду на заяви деяких політиків, які лунають час від часу, стосовно доцільності  відродження у регіоні Центрально-Східної Європи якого-небудь утворення на кшталт імперії Габсбургів (Австро-Угорщини).

          Проведений захід засвідчив актуальність подальших досліджень у цьому напрямі та сприяв поглибленню наукової рефлексії щодо місця регіону в історії Європи.