Буковинська міжнародна історико-краєзнавча конференція — одна з найавторитетніших регіональних наукових платформ України, що від 1990 року об'єднує дослідників історії Буковини, Північної Бессарабії та суміжних регіонів Центрально-Східної Європи. Ініціатором і незмінним організатором конференції виступає кафедра історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Перший захід конференції відбувся 1990 року, в переломний час сучасної історії України, й одразу заявив про себе як простір вільної наукової дискусії, де могли зустрічатися дослідники різних шкіл і поколінь. Уже на ранніх етапах конференція вийшла за межі обласного формату: з 1995 року вона набула статусу міжнародної, залучивши вчених із Польщі, Австрії, Румунії та інших країн. Відтоді й до сьогодні в її роботі беруть участь науковці з десятків університетів, архівів та наукових інституцій із багатьох держав — США, Німеччини, Австрії, Польщі, Молдови, Чехії та інших.

Конференція проводиться регулярно й традиційно приурочується до знакових ювілеїв — річниць заснування Університету, визначних постатей української культури та суспільно-політичного життя, важливих подій української та регіональної історії. Попри конкретну тематичну спрямованість кожного форуму, дослідницька проблематика залишається широкою й охоплює національно-визвольний рух на Буковині, питання освіти, духовності й культури краю, його соціально-економічний розвиток у різні епохи, етнічну та конфесійну історію регіону, а також міжнародні зв'язки та геополітичні процеси, у яких Буковина відігравала помітну роль. Окремо розробляються теми, що ще кілька десятиліть тому залишалися на маргінесах офіційної науки: доля єврейської громади, радянізаційні трансформації, польський, румунський і німецький національні рухи в краї, хроніки Другої світової війни в долях мешканців регіону.

Невід'ємною частиною формату є секційна робота, яка дозволяє водночас розгортати дискусії з питань загальної та регіональної історії, джерелознавства, історіографії, спеціальних історичних дисциплін, краєзнавства та міжнародних відносин. Подеколи конференція виходить за межі університетських аудиторій: її засідання відбуваються і в місцях, безпосередньо пов'язаних із досліджуваними подіями. Зокрема, одна з конференцій присвятила окрему секцію історії Хотинської фортеці — локації знаменних битв XVII століття.

До наукових дискусій долучаються і молоді дослідники — учні, студенти, учасники Буковинської Малої академії, що свідчить про послідовну роботу з підготовки нового покоління буковинознавців. Конференція залишається живим діалогом між досвідченими науковцями та тими, хто лише входить у професію, між місцевою школою та міжнародними дослідницькими осередками.

За понад три з половиною десятиліття конференція перетворилася на авторитетний майданчик, матеріали якого регулярно виходять окремими виданнями та у фахових збірниках університету. Вона стала потужним чинником розвитку буковинознавства як самостійного наукового напряму та важливим свідченням інтелектуальної стійкості й відкритості української регіональної науки.